Законопроект про медіарейдерство, а не про боротьбу з олігархами.
Саме такий висновок напрошується після аналізу законопроекту «Про олігархів».
Насправді тут не йдеться про реалізацію в окремому законі положень статті 1 Конституції, в якій наголошується, що Україна є соціальною і правовою державою…
Відразу поясню, що самого поняття «олігарх» не існує в жодній країні світу. Україна не виняток. Це скоріше фігура мови.
Не забуваймо і про статтю 24 КУ: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками …майнового стану».
Одначе згадуваний законопроект це порушує, що дасть підстави в разі його прийняття або завалити правками в парламенті, або відмінити чи Конституційним судом, чи Європейським судом з прав людини.
Хто ж такий олігарх, за даним законопроектом?
Це людина, яка одночасно:
1) займає високу посаду від керівника будь-якого центрального органу виконавчої влади до президента;
2) має контроль над ЗМІ, що поширює інформацію політичного характеру;
3) є власником активів понад 84 млн дол.
Рішення про визнання громадянина олігархом прийматиме Рада національної безпеки і оборони України за підписом президента.
Особам, яких включать до Реєстру, забороняється:
1) фінансово підтримувати будь-яку політичну партію;
2) мати у власності засіб масової інформації, який поширює інформацію політичного характеру;
3) брати участь у великій приватизації.
Головна мета – змусити багатих людей за безцінь продати свої ЗМІ.
В планах покупцем ЗМІ має стати особа, яка не підпадає під критерії олігарха і наближена до Банкової.
Про запровадження цивілізованого антитрестового законодавства та посилення ролі Антимонопольного комітету в законопроекті не йдеться.
В розвинутих демократіях жодна юридична особа не може бути монополістом на ринку товарів і послуг. А в Україні все навпаки. І в цьому плані у нас, як кажуть, і кінь не валявся. В законопроекті ні слова про посилення ролі регуляторної системи.
Про податок на розкіш для надмірно багатих людей теж анічичирк.
У партії «Слуга народу» своїх розкручених телеканалів немає. А треба, щоб на ефірах їх хвалили і замовчували скандали. Одного ресурсу «95 кварталу» не вистачить.
Крім того, є страх, що із Зеленським і його партією можуть вчинити точно так, як свого часу з Януковичем напередодні подій 2014 року, коли власники засобів масової інформації відмовили в його підтримці. Чим це закінчилося - всім відомо.
Саме це непокоїть Зеленського, а не фактичний вплив олігархів на країну.
