Не люблю займатися самоцитуванням. Але сьогодні мені нагадали мою статтю двадцятирічної давнини. У жовтні 2001 року у львівському «Поступі» я опублікував есе під назвою «Повернення Рембо». Ох і критикували мене за цей текст! Есе було присвячене введенню американських військ в Афганістан. Закінчувалася стаття словами:
«У фіналі згаданого мною фільму герой Сталлоне від’їжджає з Афганістану. Маленький місцевий хлопчик із захопленням дивиться на Рембо. “Залишайся!” – благає він. “Ні, – говорить Рембо, – я мушу їхати. Але я обов’язково повернуся”. Рембо виконав свою обіцянку. Він повернувся. Повернувся, аби загинути від рук того самого хлопчика, який уже давно виріс і зі зброєю в руках захищає шаріат. Цей нескінченний серіал має завершитися. Рембо повернувся. Рембо повинен загинути».
