Україна намагається домогтися від НАТО чітких обіцянок для себе за підсумками саміту альянсу у Вільнюсі, який заплановано на 11-12 липня.
Очевидно, у Києві хотіли б отримати запрошення приєднатися до НАТО, навіть незважаючи на війну. Однак зараз із цього приводу в альянсі існує консенсус: жодного членства, поки тривають військові дії. І з цим у Києві, схоже, змирились.
"Ми розуміємо, що ми не будемо членами НАТО, поки йде ця війна. Не тому, що не хочемо, а тому що це неможливо", - сказав президент України на прес-конференції після переговорів із президентом Естонії Аларом Карісом у Києві.
Водночас, українське керівництво хоче почути від НАТО запевнення, що після війни країну таки візьмуть до блоку (причому без виконання плану дій з підготовки до членства в НАТО (ПДЧ)). А доти Київ хоче отримати якісь гарантії безпеки. Президент Зеленський загрожує навіть не поїхати до Вільнюса, якщо альянс не піде Україні назустріч. Чи спрацює цей метод підвищення ставок, розбиралася "Країна".
Мова ультиматумів
З наближенням липневого саміту НАТО з Києва звучать недвозначні заяви про очікування від вільнюського форуму. Українське керівництво по суті вимагає від НАТО чітких відповідей на два питання: коли Україна набуде членства, причому без будь-яких умов і як альянс підтримуватиме країну до вступу в блок. При цьому у Києві, схоже, змирилися з тим, що до закінчення війни з Росією Україну до НАТО не ухвалять. Принаймні поки що з країн - членів блоку звучать саме такі заяви. Наприклад, про неможливість швидкого запрошення України сказали міністр оборони Великобританії Бен Уоллес і міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок, яка назвала і причину: воєнні дії.
У свою чергу, президент Володимир Зеленський заявив, що Україна "прекрасно розуміє, що не стане членом НАТО, поки йде війна з Росією".
"Не тому, що не хочемо, а тому, що це неможливо", – зазначив український лідер на прес-конференції після переговорів із президентом Естонії Аларом Карісом у Києві 2 червня.
Але це не означає, що керівництво України не ставитиме вже зараз питання про набуття членства після війни. І ці заклики до НАТО можуть набувати навіть ультимативної форми.
Так, Зеленський в інтерв'ю The Wall Street Journal, опублікованому 3 червня, дав зрозуміти, що не поїде на саміт у Вільнюсі, якщо там не пролунають обіцянки прийняти Україну до альянсу у післявоєнний період.
"Якщо нас не бачать [у лавах НАТО] і не дадуть нам якогось сигналу у Вільнюсі, я думаю, Україні нічого робити на цьому саміті", - сказав Зеленський.
Більше того, прийняти країну до альянсу потрібно без виконання ПДЧ. Про таку вимогу заявив 3 червня міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, який назвав план дій "механізмом, який зжив себе і не повинен застосовуватися до України".
До прийняття ж до НАТО Київ хотів би отримати документальні гарантії безпеки від країн - членів альянсу. Як пояснив на згаданій прес-конференції з естонським президентом Зеленським, проукраїнська коаліція відреагувала на агресію Росії санкціями, постачанням зброї Києву, значною фінансовою допомогою тощо. Однак це не зведено до якогось документа, хоча й застосовується в реальності.
"Якщо ми хочемо мати гарантії на папері, то має бути чітко зазначено, що ці гарантії безпеки діють для України, доки країна не отримає головних гарантій безпеки, а саме членства в НАТО", - зазначив Зеленський ще одна вимога Києва.
"Українське керівництво шукає якийсь компенсаційний пакет - у вигляді чи то гарантій безпеки, чи то конкретних термінів вступу країни до НАТО. Це рішення прийшло з розумінням і публічним визнанням, що, незважаючи на всі зусилля Києва та співчуваючих партнерів, членство в альянсі поки що "Через війну не передбачається. Україні потрібно щось суттєве, щоб Вільнюський саміт не став новим символом невдачі. Президенту потрібен якийсь документ, який фіксує нові зобов'язання, але не на зразок будапештського меморандуму", - каже політолог Руслан Бортник "Страні".
Жорсткість українських заяв у цьому випадку виправдана, вважає політичний експерт та телеведучий Дмитро Співак.
"З 2008 року НАТО возить нас по колу. Тож жорстка риторика Зеленського та інших представників української влади абсолютно справедлива. Нам потрібні чіткі відповіді та розуміння власних перспектив", - коментує Співак "Страні".
Ізраїльська модель
Що готові запропонувати західні союзники, поки що неясно, якщо брати до уваги офіційні заяви. Розуміння того, що одних заяв про "відчинені двері" в НАТО для України вже мало, начебто є. Потрібна якась компенсація "нашої нездатності надати Україні повного членства в НАТО зараз", заявив президент Литви Гітанас Науседа.
Як стверджує американське видання Politico, східноєвропейські країни знову в авангарді надання підтримки Україні тепер уже у плані вступу до альянсу. Їхня позиція полягає в тому, щоб дати Києву реальну надію у цьому питанні. Тоді як їхні західноєвропейські колеги пропонують відкласти розмову сутнісно на повоєнний час.
Що обговорюється у західній пресі: створення ради НАТО – Україна, щоб прискорити надання допомоги Києву, а також гарантії безпеки насамперед із боку США за ізраїльською моделлю (тобто максимальна співпраця у галузі безпеки та постачання зброї без формальних зобов'язань участі у війні). У принципі, це схоже на те, що Україна має сьогодні, але може отримати документальне оформлення.
Як вважає колишній міністр закордонних справ Костянтин Єлісєєв, Захід рухатиметься цьому напрямку, уникаючи обіцянок швидкого членства. За фактом це ускладнить ситуацію для України, яка націлена на вступ до альянсу чим швидше, тим краще.
"Там, де двосторонні або багатосторонні гарантії безпеки, тим менше місць для членства України в НАТО. Хто б і що не казав, що це не так", - написав Єлісєєв у своєму телеграм-каналі.
За його словами, досвід Ізраїлю не варіант для України, хоча б тому, що вороги мають першу "іншу вагову категорію", ніж Росія. Крім того, досвід близькосхідного конфлікту, навпаки, підтверджує, що протистояння може тривати десятиліттями. Однак, надання членства в НАТО Києву дозволить "одним кроком вирішити те, що не вирішується вже півстоліття на Близькому Сході".
"Одні двосторонні чи багатосторонні гарантії безпеки для України не гарантують міцний мир, безпеку та стабільність і не відіб'ють у Кремля його неоімперські апетити, а, навпаки, будуть вічним подразником для Росії. Можливо, вони й зможуть спрацювати на короткострокову перспективу як механізм посилення військових можливостей Україна на оперативному рівні, але на стратегічному рівні має йти тільки про шлях до членства в НАТО", - вважає Єлісєєв.
Хоча можливо Зеленському просто не залишать вибору. Київ залишається критично залежним від допомоги Заходу, простору для маневру в нього замало. Залишається погоджуватися на пропозиції західних союзників і сподіватися повернутись до питання членства в НАТО в майбутньому.
