У Молдові влада заговорила про загрозу нападу з боку Росії, а президент Майя Санду запросила більше повноважень для спецслужб.
Це відбувається на тлі акцій протесту опозиції, які тривають, і які влада вважає інспірованими з Москви.
Втім, невдоволення населення соціально-економічною ситуацією справді велике.
Залишається також відкритим питання Придністров'я – регіону, який не підпорядковується Кишиневу та фактично контролюється Росією. Зі своєю армією та спецслужбами.
Все це робить ситуацію в країні досить вибухонебезпечною.
"Страна" розповідає, що відбувається у Молдові і як це позначиться на Україні.
Протести, "документ" від Зеленського та натяки від Лаврова
Учора, 19 лютого, у Кишиневі відбувся черговий антиурядовий мітинг опозиції. Його організувала партія "Шор", лідерів якої пов'язують із РФ.
Вимоги – відставка Санду, перевибори, зниження тарифів.
За останній рік інфляція зросла більш як на третину, тарифи сильно збільшились, дорожчають продукти та ліки. А через удари по енергосистемі України Молдова ще й втратила 30% електроенергії, яку купувала у Києва. За соцопитуваннями, близько 60% молдаван незадоволені ситуацією в республіці.
За поширеною на Заході та серед прихильників чинної молдавської влади версії, за протестами, які йдуть ще з осені минулого року, стоїть РФ, а їхня мета – повалення Санду.
За словами Санди, на Молдову готується напад.
"Напади на Молдову готуються. Плани на найближчий період передбачають дії із залученням диверсантів з військовою підготовкою, які атакуватимуть деякі державні будівлі, захопивши заручників. Так звана опозиція хоче змінити владу в Кишиневі. Тому парламент Молдови має якнайшвидше ухвалити законопроекти, які забезпечать СІБ (службу безпеки та інформації) та прокуратуру інструментами для більш ефективної боротьби з ризиками для безпеки країни. Усі ті, хто бере участь у цих акціях, спрямованих проти Молдови, - зовнішні елементи, члени політичних партій та злочинних угруповань, а також всі ті, хто їх захищає, мають бути притягнуті до відповідальності", - заявила Санду.
А Зеленський заявив, що передав Санду якийсь "російський документ" із планом щодо "руйнування політичної ситуації в Молдові". Мета плану, за словами Зеленського, - "зламати Молдову, демократичний порядок цієї країни та встановити свій контроль над нею".
На цю тему йдуть заяви і від американців.
"Ми глибоко занепокоєні деякими змовами, які, як ми бачили, виходили з Росії, щоб спробувати дестабілізувати уряд", - сказав держсекретар США Блінкен на зустрічі з Санду в кулуарах Мюнхенської безпекової конференції.
Росія офіційно заперечує будь-які плани щодо втручання у внутрішні справи Молдови.
Проте певні натяки з Москви йдуть.
На початку лютого глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що Захід готує Молдову на роль нової України.
"Зараз на цю роль доглядають Молдову, насамперед тому, що змогли поставити досить специфічними методами, далеко не вільно-демократичними, на чолі країни президента, яка просто сама рветься до НАТО. Вона має румунське громадянство, вона готова об'єднуватися з Румунією і взагалі готова практично на все. Молдова - це одна з країн, які Захід хоче перетворити на чергову антиРосію", - сказав Лавров.
Він також заявив, що Кишинів відмовляється відновлювати роботу у форматі "5+1" за участю Кишинева, Тирасполя, Росії, США, ОБСЄ, ООН із врегулювання питання Придністров'я. На думку Лаврова, це говорить про готовність молдавської влади вирішити силою "придністровську проблему".
"Цей формат вважається Заходом невідповідним, тому що він був потрібен, коли ще в Кишиневі була влада, зацікавлена у збереженні територіальної цілісності та в домовленості з Придністров'ям. А коли прийшла влада, яка готова придністровську проблему вирішити силою і наполягає на вигнанні звідти наших миротворців та тих, хто охороняє склади боєприпасів у Ковбасні (у Придністров'ї – Ред. ), тоді жодні переговорні формати і не потрібні”, – сказав Лавров.
Представник МЗС Молдови Даніел Воде на це відповів, що Кишинів зробив вибір на користь Євросоюзу та "вільного світу".
А секретар РНБО Данилов заявив, що на території Молдови незабаром можуть опинитися чеченці, які воювали з 24 лютого в Україні.
До чого призведуть мітинги
"Страна" вже писала, що основна стратегія молдавської опозиції та Росії - домогтися проведення дострокових виборів через акції протесту.
"Санду, заявляючи про загрозу з боку РФ, по суті має на увазі саме спроби розгойдати ситуацію, щоб змусити її оголосити дострокові вибори. Але вибори зараз для Санду самогубство, тому що її рейтинг значно впав. І вона втратить тоді владу. Крім того, категорично проти виборів Захід, який не хоче зіткнутися з ризиком отримати в тилу України Молдову з проросійським урядом.Чи зможуть "Шор" та інші опозиційні сили створити такий тиск, щоб змусити Санду оголосити перевибори? Поки це малоймовірно. Просто відпрацьовують замовлення для галочки. Крім того, лідер партії, яка їх організує - Ілан Шор (утікач олігарх, чоловік співачки Жасмін і фігурант справи про грандіозну аферу 2014 року з виведенням мільярда доларів із трьох молдавських банків - Ред.) не користується серйозною довірою у суспільстві Більш небезпечний для Санду, безумовно, екс-президент-соціаліст Ігор Додон та його партія, але його зараз відсувають у тінь.Однак Санду все одно дуже хвилюється. І тому хоче провести під гаслом боротьби з російською загрозою розширення повноважень силовиків для боротьби з опозицією", - каже джерело в політичних колах Молдови.
"Є думка, що влада розганяє "зраду" і під прикриттям заяв про загрозу нападу Росії прагне посилити важелі тиску на опозицію, розширивши повноваження силовиків", - каже "Страні" молдавський політолог Думитру Бунеску.
Про те, що Москва хоче розгойдати ситуацію в Молдові, західні ЗМІ писали ще восени.
Так, газета The Washington Post заявляла, що ФСБ Росії готує переворот у Молдові. Як стверджують джерела видання, замість Санду країну має очолити Шор, і статися це мало цієї зими. Але закінчується вже лютий, а перевороту не сталося.
Крім того, у Молдові існує думка, що Шор хоч і бере гроші у Москви, але насправді підконтрольний не Кремлю, а найбільшому молдавському олігарху Володимиру Плахотнюку, якого в минулому називали "хазяїном Молдови", але в 2019 році його вплив підірвали спільними зусиллями тодішній президент Ігор Додон і Майя Санду (вона стала прем'єр-міністром) зі схвалення Москви та Вашингтона.
Проте повністю свій вплив Плахотнюк не втратив і зараз намагається його наростити, за поширеною версією, використовуючи Шора.
"Шор насправді повністю підконтрольний Плахотнюку, він узгоджує з ним усі дії і навіть тексти своїх виступів. Від Плахотнюка залишилася велика "спадщина" - багато лояльних йому людей у держструктурах. По суті, він створив державу в державі. Він із Шором виводив людей на протести та розгойдував ситуацію, щоб оголосити позачергові парламентські вибори", - сказав "Страні" політолог Думитру Бунеску.
"Кримський" сценарій
Щоправда, є ще один можливий сценарій, на який натякала Санду – спроба захоплення урядових будівель у Кишиневі якимись озброєними диверсійними групами та арештом керівництва країни. Тобто по суті озброєний переворот. Зважаючи на те, що заявляв Данилов про "чеченських диверсантів", не виключено, що саме про це інформацію і передав Зеленський Санду.
Насправді цей сценарій не виглядає абсолютно фантастичним, нагадуючи те, що сталося в Криму наприкінці лютого 2014 року (щоправда, необхідна умова для цього – параліч силових структур Молдови, які не зможуть чи не захочуть придушити силові акції та диверсійні дії у самому зародку, що не факт).
Крім того, під боком знаходиться Придністров'я, де розташовані російські військові та місцеві "силові структури", які, за потреби, можуть бути також задіяні у подіях.
Однак будь-яких даних, що підтверджують ймовірність такого сценарію, поки що немає. Та й виглядає він відвертою авантюрою: в умовах, коли Молдова географічно перебуває між Україною та Румунією, а армія РФ дуже далеко від її кордонів, будь-які силові дії проросійських сил у Кишиневі можуть призвести до введення в країну (включаючи Придністров'я) військ НАТО та України прохання молдавського уряду. І Росія цьому ніяк не зможе завадити.
Тому не можна виключати, що заяви про підготовку збройного перевороту може бути знову ж таки частиною кампанії Санду проти опозиції.
Фактор Придністров'я
Придністров'я (невизнана "Придністровська молдавська республіка", яка вважається міжнародно визнаною територією Молдови), потенційною точкою дестабілізації називають останнім часом досить часто.
Щоправда, після загострення, яке тут спостерігалося у травні-червні минулого року (із серією "терактів"), тут запанувала майже повна тиша. Жодних навіть натяків із Тирасполя з приводу можливих проблем із Кишиневом не звучить.
Санду також постійно підкреслює, що не розглядає військове вирішення проблеми Придністров'я.
У той же час, певна напруга відчувається. Ми вже наводили вище слова Лаврова, який звинуватив молдавську владу в намірі силою вирішити проблему Придністров'я, а вчора новопризначений прем'єр Молдови Дорін Речан заявив, що російські війська мають залишити Придністров'я, сам регіон має бути демілітаризований, а його населення - економічно та соціально інтегроване.
"Ми повинні домогтися однієї фундаментальної речі — демілітаризації. Після цього слідує все інше, і дуже важлива економічна та соціальна інтеграція наших громадян, які там перебувають, але на першому місці — демілітаризація. Це залежить від багатьох речей, але в якийсь момент це буде вирішено", - сказав Речан.
У його словах немає жодної конкретики - як саме планується домагатися "демілітаризації" Придністров'я і в які терміни, а тому незрозуміло що це було - справді натяк на готовність нарощувати тиск на невизнану "республіку" аж до силового сценарію, або просто риторика, щоби показати жорсткість курсу.
Чи може фактор Придністров'я підірвати ситуацію в Молдові?
Теоретично так.
Це може статися двома шляхами.
По-перше, якщо Москва дійсно зацікавлена розгойдати ситуацію в Молдові, то придністровській "владі" може надійти наказ розпочати силову активність на "західному напрямку".
Щоправда, це буде самогубним кроком для ПМР з уже описаних вище причин. Оскільки Молдова, у такому разі, може звернутися за військовою допомогою як до України, так і до Румунії, а можливо й до інших країн НАТО. І вона, найімовірніше, буде надана. І Росія допомогти Придністров'ю не зможе.
Ця логіка ще під час загострення у травні підказувала, що навряд чи "ПМР" робитиме різкі кроки. І зараз мало що змінилося, крім того, що російські війська тепер ще далі від Придністров'я після відходу з правого берега Дніпра на Херсонщині.
Друга версія – що Кишинів (за підтримки Заходу та України) готує силове вирішення питання Придністров'я.
Але тут теж є кілька вкрай спірних моментів.
По-перше, у молдавському суспільстві відсутній запит на силове приєднання Придністров'я. Війна тут закінчилася понад 30 років тому. З урахуванням відсутності у Санду широкої підтримки всередині країни, навіть натяки на силовий сценарій можуть обрушити її рейтинг до рівня, близького до нуля і стати самі собою причиною дестабілізації ситуації в країні. Крім того, не слід забувати і про економічну залежність Молдови від Придністров'я. Через територію "ПМР" йде постачання російського газу. Також Молдова купує електрику на електростанції в Придністров'ї. Як мінімум доти поки Кишинів не позбудеться цієї залежності важко припустити, що молдавська влада буде готова на якісь різкі кроки щодо Тирасполя.
По-друге, сама Молдова не має й близько сил для того, щоб військовим шляхом приєднати Придністров'я. Тому реалізація цього сценарію можлива лише за допомогою зовнішніх сил – України та НАТО. Як писалося вище, якщо сама Росія через "ПМР" почне силові дії проти Кишинева, тоді втручання і ЗСУ, і армій країн НАТО виглядає більш ніж ймовірним для ліквідації загрози приходу до влади в Молдові проросійських сил. Однак чи будуть Україна та Захід посилати війська до Придністров'я без такого приводу за принципом "бий першим"? В умовах, якщо не буде жодної видимої та безпосередньої загрози від "ПМР"?
Армія Придністров'я не є у військовому плані абсолютним банкрутом. Так, вона навіть з урахуванням російського контингенту невелика (не більше 7-10 тисяч осіб за різними оцінками). Але з урахуванням інших силових структур, а також резервістів її чисельність може бути збільшена до 20, а то й до 30 тисяч осіб. Запаси зброї в ПМР є значні (там розташовані ще з радянських часів великі склади). Чи легко буде ЗСУ в умовах нинішньої наднапруги сил на фронті звідкись узяти хоча б ті самі 20-30 тисяч людей? Навряд чи. Чи мають країни НАТО на кордонах із Молдовою готовий до бою контингент відповідної чисельності? Питання відкрите.
Тому зараз ситуація виглядає так, що Захід та Україна, швидше за все, втручаються військовим шляхом, якщо "ПМР" або проросійські сили в Молдові почнуть реалізацію свого силового сценарію (до цього змушуватиме і військова, і політична необхідність, хоч і буде потрібно відволікати на цей напрямок значні сили). Проте, важко зараз припустити, що ЗСУ та НАТО зважаться на силову операцію в "ПМР" не маючи для неї такого приводу, а в рамках просто якихось "превентивних" заходів, для чого потрібно задіяти аж ніяк не безрозмірні людські та військово-технічні ресурси.
Принаймні доти, доки не закінчено війну в Україні.
