Промисловий ринок "Сьомий кілометр" в Одесі майже через рік війни переживає не найкращі часи. "Страна" з'ясувала, як працюють підприємці найбільшого та найзнаменитішого ринку України.
Торговими рядами "Сімки" гуляє вітер, жбурляючи пластикові пакети та паперове сміття – цілі ряди в центральних і колись жвавих майданчиках ринку тепер вільні. Замість контейнерів – пусті місця. Багато контейнерів забрали власники ще до початку війни, коли адміністрація ринку різко підняла ціни на оренду площ під торгівлю – продавати в роздріб багато товарів стало невигідно. Відповідно, впав попит на оренду контейнерів та магазинів на ринку.
.jpg)
На ринку багато порожніх контейнерів
Як стверджують самі підприємці з ринку, торгівлю на ринку до початку війни серйозно підкосило потужний розвиток інтернет-продажів та розквіт мережевих магазинів.
Але найпотужніший поштовх до катастрофічного падіння торгівлі на "Сімка" стався наприкінці лютого минулого року – після того, як морські шляхи закрилися. Із закриттям морських поставок було наглухо перекрито той ріг достатку, який, власне, завжди був основним джерелом благополуччя та розквіту торгівлі в Одесі та на "Сімці".
Оскільки більшість товарів у ньому завжди була імпортної – Китай і довколишні країни були основними постачальниками товарів. У тому числі й контрабандних. Більшість контрабанди постачалася до Одеси за "сірими" схемами, на яких сиділи всі одеські клани імпортерів, митні вирішали та цілі чиновники. Відповідно, зі "схемщиків" - імпортерів отримували "частку малу" одеські силовики та фіскали – СБУ, поліція, митники, прикордонники та податківці.
За словами власника кількох оптових магазинів – складів на "7 кілометрі" Юрія Кідюріна, у перший місяць після початку війни закрилася більшість магазинів та складів – багато власників бізнесу боялися вторгнення російських військ, і намагалися правдами та неправдами вивезти товари до Західної України.
"Хтось просто закривав склади на замки, хтось вивозив товар на склади до міста. Усі боялися окупантів, були впевнені, що російські солдати одразу ламануться на Сімку грабувати – тут багато добра на складах. На мільйони доларів.
Також багато господарів просто поїхали, покинувши все, як є. Окрім власників магазинів, масово почали їхати реалізатори – продавці. Перші кілька місяців на ринку активно працювали лише магазини з військовим та туристичним товаром. Багато хто тоді шукав зручну амуніцію, багато хто купував спорядження для допомоги армії. Ті, хто сидів на такому асортименті, тоді добряче піднялися, розпродавши майже під нуль усе, що було.
Багато господарів поїхали, покинувши все
Потім знову пішов спад, почали закриватись навіть військові та туристичні магазини. До літа товарів стало критично мало через відсутність постачання морем, але потім торгівля знову почала підніматися – люди налагодили постачання з Китаю через Румунію та Польщу. Зараз ринок повністю залежить від сухопутних поставок із Китаю та Туреччини" - розповів одеський підприємець.
Втім, як стверджують торговці, багато товарів хоч і марковані етикетками Made in China, але давно виготовляються в Україні, на місцевих виробництвах. До речі, такий процес українського "імпорто-заміщення" йшов досить давно і почався задовго до війни. Оскільки українське виробництво вже понад десяток років коштує дешевше, ніж китайське, через дешевизну оплати праці.
Лише раз за час війни одеський промринок відчув віяння великих баришів після обстрілу росіянами української інфраструктури та відключень електрики. Ринок моментально відреагував на кон'юктуру та відповів на ажіотажний попит масовим завезенням генераторів, акумуляторів, світлодіодних ліхтариків, які ще місяць тому продавалися на "Сімці" за захмарними цінами.
"За місяць торгівлі генераторами та акумуляторами я заробив стільки, скільки раніше заробляв за рік" - каже підприємець Олег В.
Втім, одесит нарікає на те, що такого товару було завезено настільки багато, що зараз на нього доводиться робити великі знижки. А після того, як в Одесі більш-менш стабільно почали вмикати світло, попит на його товар взагалі впав у "нуль".
Після початку війни з ринку зникли одні з "солодких" оптовиків - з харківського ринку "Барабашово". Харків'яни ще рік тому "робили" майже половину обігу на тканинах, "мильно-міхурових" товарах, а також на ширвжитку. Але після того, як харківський ринок сильно постраждав від обстрілу, торгівля там майже припинилася.
З ринку пішли складські оптовики з харківського Барабашово.
Втім, як стверджують торговці "Сімки", торгівля на ринку зараз здебільшого тримається на "східних" підприємцях - оптових торговців із Туреччини, Сирії, В'єтнаму та Китаю. Здебільшого це етнічні представники цих країн, які давно отримали громадянство України та налагодили бізнес за допомогою родинних зв'язків з далекою батьківщиною.
"Східним" хлопцям з ринку поки що вдається триматися на плаву і не йти в мінус лише за підтримки своїх рідних, які постачають їм за пільговими цінами товари з їхніх країн. Але їх також зараз намагаються "щемити" - представники всяких одеських силових державних відомств, намагаючись вичавити з них хабарі. Якщо "східні" згорнуть торгівлю та підуть, то ринок взагалі вимре. А з ним підуть залишки фінансових струмочків, які ще вливались до Одеси", - стверджує одеський підприємець В'ячеслав Л.
Через загрозу раптових перевірок правоохоронців багато ринкових торговців вважають за краще працювати за зачиненими дверима і з постійними покупцями, яких знають роками. Майже всі власники великих магазинів і складів з промринку сходяться на думці, що ринок "скоріше мертвий, ніж живий". І окрім війни, його досить регулярно намагаються добити перевіряльники різних інстанцій.
Варто зазначити, що податківцям та співробітникам СБУ зараз взагалі не "світить" виявити на "Сімка" велику партію товару з "сірим" походженням, з якого можна отримати хоч якийсь "гешефт". Бо зараз тут переважно торгують лише тим, що було завезено з Румунії та Польщі. Відповідно було розмитнено на західних кордонах і цілком законно доїхало до Одеси. Також зберігся в асортименті небагатьох відкритих контейнерів і довоєнний асортимент ширвжитку. Але переважно це залишок величезних запасів товарів, які до війни зберігалися на промисловому ринку.
На жаль, війна принесла стабільний попит та деяке збільшення обороту торгівлі… ритуальними товарами – пластиковими похоронними квітами та вінками. Похорони на загиблих воїнів ЗСУ приходять дедалі частіше. Тому скорботний товар купують оптом. Але навіть цей товар тепер купують в інтернет-магазинах, а не на ринку, що колись був основним постачальником пластикової "ритуалки" для всієї України.
