Сьогодні, 5 травня, має відбутися зустріч представників України, Росії та Туреччини щодо продовження зернового коридору, який росіяни погрожують зупинити з 18 травня, якщо не будуть виконані їхні вимоги щодо розблокування Заходом експорту російського продовольства та добрив.
Ситуація складна, яка може виявитися серйозним впливом на подальший перебіг подій по війні в Україні та навколо неї.
Наголошуємо на важливих моментах.
1. За даними ЗМІ, предметом сьогоднішніх переговорів у тому числі буде відновлення експорту російського аміаку через Україну з аміакопроводу Тольятті-Одеса. Це важливе для Росії питання, оскільки основна сировина для виробництва аміаку – газ. І експорт аміаку – це, по суті, експорт газу лише з більшою доданою вартістю. При тому, що з експортом власне газу в РФ зараз є великі труднощі. Питання щодо аміаку вже обговорювалося у листопаді минулого року. І тоді Україна поставила умовою поновлення прокачування аміаку обмін полоненими за формулою "всіх на всіх", проти чого виступила Росія (у РФ значно більше полонених українців, ніж Україна полонених росіян).
За даними "Страни", позиція Києва на даний момент не змінилася - головною умовою залишається обмін за формулою "усіх на всіх". Але й РФ, як і раніше, не хоче на це йти. Також не знято й інших вимог Росії щодо скасування Заходом санкцій, які обмежують російський експорт продовольства та добрив.
2. На відміну від минулих переговорів щодо зернової угоди, коли Туреччина виступала за її продовження без жодних умов, цього разу Анкара офіційно визнала обґрунтованість претензій РФ щодо блокаду російського експорту продовольства та добрив. А тому зараз ймовірність того, що угоду після 18 травня не продовжать, якщо не буде досягнуто домовленостей щодо аміаку і розблокування російського експорту, набагато вище, ніж раніше.
3. Для України припинення експорту через порти – сильний удар по економіці, особливо з урахуванням запроваджених ЄС обмежень на імпорт українського зерна до країн східної Європи. І ставить велике питання взагалі про майбутнє аграрного сектору, особливо якщо війна (і блокада портів) затягнеться і наступного року.
4. Але й Росія припинення зернової угоди несе досить серйозні ризики. Якщо угода зупиниться 18 травня, це означатиме ліквідацію механізму тристороннього українсько-російсько-турецького контролю за проходженням суден в Україну та з України. При цьому проходження суден в українські порти і назад буде, як і раніше, можливе за маршрутом уздовж узбережжя Румунії та повз русло Дунаю – далеко від позицій російського флоту. І жодного контролю за цими судами РФ не матиме. А отже на них можна буде провозити не лише зерно, а й усе, що завгодно.
Наприклад – зброя. Що різко змінить (на гіршу для РФ сторону) весь розклад із постачанням військової допомоги Заходу. Так, безумовно, будуть проблеми із судновласниками, які можуть не захотіти ризикувати з походом до територіальних вод України, а також зі страховими компаніями. Але якщо буде прийнято політичне рішення країнами Заходу запустити судноплавство, воно буде запущено. І тоді перед Росією постане питання, як цьому перешкодити. Топити цивільні кораблі, нарвавшись на звинувачення у піратстві та давши привід для дуже жорстких санкцій щодо судноплавства РФ? Завдати масованого удару по українських портах зруйнувавши інфраструктуру (але на це потрібно витратити чимало часу та багато ракет із далеко не нескінченних запасів, стикаючись із протидією української системи ППО)? Тотально замінувати всю акваторію (невідомо – чи є такі технічні можливості)?
5. Тому з урахуванням існуючих ризиків для обох сторін є певний шанс, що за угодою домовляться. Плюс до того є й політичний момент – 14 травня у Туреччині відбуваються президентські вибори, і Ердогану напередодні не завадить велика дипломатична перемога.
