Суперечливі відомості надходять із Верховної Ради про закон про олігархи. Одні джерела чекають, що у червні Венеціанська комісія затвердить довгоочікуване рішення про цей законодавчий акт. І, більше того, як вважають співрозмовники, ці висновки будуть мати критичний характер, які владі доведеться врахувати.
За іншою версією, Венеціанка вкотре перенесе затвердження - тепер на осінь. Але в такому разі, виходить, "антіолігархічний" закон, переписаний з урахуванням висновків ВК, втрачає значення як одну із семи умов Європейської комісії (ЄК), на яких Україна набула статусу кандидата в члени Європейського союзу.
Як писала "Країна", закон про олігархи, ухвалений у листопаді 2021 року, так повноцінно і не запрацював. Незважаючи на всі загрози владі, реєстр олігархів не було створено, при тому що ініціатор закону президент Володимир Зеленський навіть видав у червні 2022-го указ про це, ввівши в дію відповідне рішення РНБО (а до війни влада обіцяла, що реєстр з'явиться до травня 2022 року). року). Загалом ситуація виглядає "замороженою".
Що означає з погляду внутрішньополітичних розкладів і яка роль нині олігархів в Україні, розбиралася "Країна".
Відкладено на червень
У березні віце-прем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина заявила ЗМІ, що Європейська комісія за демократію через право (або Венеціанська комісія) відкладе на червень ухвалення анонсованого рішення з оцінками закону "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, що мають значну економічну та політичну вагу у суспільному житті (олігархів)", більш відомого як закон про олігархів.
Як писала "Країна", до Венеціанської комісії документ відправляли двічі через запеклу боротьбу навколо нього. Після ухвалення у першому читанні проект закону відіслав до ВК тодішній спікер Дмитро Разумков, який, до речі, був його противником. Це сильно не сподобалося Офісу президента (ВП), після чого Розумов було знято з посади. За підсумками закон все одно відправили до Венеціанки, але вже після того, як він схвалено друге читання. Нагадаємо: запрацював закон не одразу після опублікування у листопаді 2021 року, а 7 травня 2022 року. Величезному бізнесу дали час на те, щоб позбавитися активів, які могли б підвести під дію закону.
У червні 2022-го застосування закону стало одним із семи критеріїв Європейської комісії відповідності Києва статусу кандидата у члени ЄС. Щоправда, ЄК зазначила у своєму рішенні, що попередньо потрібно врахувати у законі ті самі зауваження Венеціанки. Але подробиці про лінію Єврокомісії пізніше. Незабаром після оприлюднення списку критеріїв ЄК Зеленський видав указ про створення реєстру олігархів, а секретар РНБО Олексій Данилов заявив тоді ж, що серед потенційних учасників цього списку – 86 осіб, чиї імена так і не було названо.
ВК не поспішала з висновками. Зрештою, у березні цього року Київ отримав від комісії "interim opinion" (проміжний висновок) щодо закону. Якщо коротко, Венеціанка його розкритикувала за розпливчастість формулювання хтось "олігарх", одноосібність РНБО у визнанні таким (а цей орган контролюється президентом, а значить, може за вказівкою визнавати олігархами політичних опонентів влади), спробу повністю відлучити людей, які вносяться до реєстру, від політики, відсутність реальної можливості оскарження в суді, вимоги до осіб у реєстрі заповнювати е-декларації, а до політиків звітувати про зустрічі з фігурантами.
Жодних спроб змінити закон відповідно до рекомендацій не було. Тоді віце-прем'єр Стефанишина й заявила, що Венеціанка оголосить фінальну позицію у червні. Але для України це, мовляв, не буде проблемою, оскільки в рамках боротьби з олігархами буде ухвалено інші закони та підзаконні акти, посилено боротьбу з корупцією, що також допоможе знизити олігархічний вплив у країні. І Єврокомісія це обов'язково врахує.
Уряд до того моменту вже переніс запуск реєстру терміном через три місяці після оприлюднення фінального висновку Венеціанської комісії.
Зазначимо: згідно з розкладом комісії, на 9-10 червня намічено 135-ту її пленарну сесію, під час якої озвучуються прийняті рішення.
Новий термін – осінь
Однак чи буде опубліковано висновки ВК щодо закону у червні, поки що незрозуміло.
З Верховної Ради надходить суперечлива інформація. У коментарі "Країні" народний депутат від "Батьківщини" Сергій Соболєв, який входить до делегації Ради до Парламентської Асамблеї Ради Європи, повідомив, що, за його інформацією, доповідь Венеціанки таки буде у червні. І він справді містить багато критики.
"Опозиція, зокрема "Батьківщина", не голосувала за цей законопроект. За моїми відомостями, Венеціанська комісія підтвердила наші ключові застереження: закон порушує різноманітні права людини, встановлює нерівні умови конкуренції тощо. За ідеєю парламент буде зобов'язаний розглянути ці зауваження" "Можливо, президент внесе відповідний законопроект, адже він був ініціатором внесення основного закону. Хоча не виключено, що з ініціативою тепер виступить хтось із депутатів", - каже народний депутат Соболєв.
А ось, за даними фракції "Голосу", оприлюднення рішення перенесено на осінь.
"А якщо публікація зауважень Венеціанки переноситься, то парламенту нічого вносити до закону, і отже, ця умова Єврокомісією поки не враховується. Загалом не думаю, що владі вдасться "стрибнути" з цієї теми. Доповідь Венеціанки рано чи пізно буде, і переписувати закон доведеться", - каже член фракції, який попросив про анонімність.
Співрозмовник, близький до керівництва фракції "Слуги народу", також прогнозує перенесення рішення "можливо на осінь". При цьому він взагалі сумнівається, що закон можна "нормально поправити", тобто як того хочуть у Венеціанці, і це західні партнери нібито теж розуміють.
Тому, за його словами, за взаємною згодою увагу із закону переводитимуть на законодавчу роботу в тому самому антиолігархічному руслі.
"Думаю, Єврокомісія скаже, що і не треба було оцінювати закон як критерій, а його імплементацію. Добре, що якусь базу створили, хоч і не запустили, що зрозуміло: війна. А взагалі треба боротися з олігархами, як інші країни це роблять: посилюйте антимонопольне законодавство, боротьбу з корупцією тощо. Приблизно такою буде рамка. Наприклад, голосування за законопроект №5431 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення діяльності Антимонопольного комітету України" п'ять разів зривалося. Проект у цій редакції Мовляв, треба взяти звідти частину, і зробити її прохідною", - стверджує джерело на правах анонімності.
На його думку, активізацію роботи Рада у цьому напрямі слід чекати найближчим часом. А сам закон "про олігархів" буде де-факто похований. Принаймні – до кінця війни.
Чому вони повернуться
Як фактичне "заморожування" ситуації навколо закону про олігархи позначиться власне на самих олігархах?
Тут треба спочатку нагадати, що Офіс президента ще до війни намагався знизити вплив на політику великого капіталу, щоб ліквідувати середовище, яке могло б стати фінансовою, організаційною та медійною базою для організації перемоги опозиції на майбутніх виборах (також як олігарх Коломойський у 2019 році забезпечив базу ривка Зеленського в президенти, що поховало шанси Порошенка на переобрання на другий термін).
І саме в рамках цієї боротьби і було ухвалено закон про олігархів.
Однак до війни боротьба йшла з великими проблемами і в ній перемагав, скоріше, олігархат, а не Зеленський.
Телеканали найбільшого бізнесмена Ріната Ахметова фактично "топили" рейтинг президента, який до початку лютого 2022 року був уже нижчим, ніж у Порошенка (а у "Слуги народу" нижчим, ніж у "Євросолідарності") і мав тенденцію до подальшого падіння, що могло призвести до поразки і Зеленського, і його партії під час виборів до Ради та президента у 2023 та 2024 роках відповідно.
Однак вторгнення РФ повністю все змінила.
Зеленський став вождем воєнного часу, довіра якого у суспільстві зросла до історично максимальних значень. А олігархат, в умовах зовнішньої загрози, припинив боротьбу з владою та інформаційно її підтримав, передавши свої телеканали у "єдиний телемарафон", керований Банковою. Внутрішня політика також по суті померла.
Баланс сил між президентом та олігархами різко змістився на користь Зеленського. Влада посилила свої позиції в країні, що олігархи дуже швидко відчули.
Першим дзвіночком про те, що настають нові часи, стало закриття влітку минулого року Рінатом Ахметовим своєї медіаімперії, яка раніше була його основним важелем впливу на владу та на політичні процеси в країні. У нових умовах цей інструмент виявився марним і Ахметов вирішив його позбутися. Заодно і виводячи себе з-під дії закону про олігархів (одним із критеріїв олігарха по ньому, як відомо, було володіння медіа-активами).
Інші олігархи настільки демонстративні жести не робили, а просто змирилися з тим, що тепер їхні ЗМІ працюють на владу і вони мають робити все, що влада їм скаже, розуміючи, що в нинішній ситуації дії будь-якого ступеня жорсткості проти них з боку Зеленського суспільство підтримає. під гаслом "це необхідно для оборони"), а Захід просто не зверне увагу.
Приклад - кримінальні справи проти мільярдера Костянтина Жеваго, кінцевою метою яких, за поширеною в бізнес-колах, є націоналізація (з подальшою передачею в управління близьким до влади людям) його ключового активу - Полтавського ГЗК.
Дуже показовою є і доля Ігоря Коломойського - олігарха, який найбільше зробив для приходу до влади Зеленського і перші роки його правління дуже потужно впливав на політичні та економічні процеси в країні, використовуючи старі зв'язки з президентом та його командою.
Однак ще до війни залежність Коломойського від прихильності Зеленського значно зросла, оскільки проти олігарха розпочали розслідування у США та запровадили американські санкції. Фактично він став невиїзним із України.
А після початку війни ця залежність стала тотальнішою, ніж влада та скористалася, провівши націоналізацію низки ключових його активів, включаючи "Укрнафту", а також позбавивши її громадянства. І, плюс до того, провівши демонстративні обшуки у нього вдома та в офісі.
Коломойський змушений все це терпіти, бо, з наведених вище причин, подітися йому нікуди.
"З усіх олігархів зараз найрозлюченіший на життя це - Коломойський. Але зробити він нічого не може. Якщо брикне, його відразу під овації всього суспільства відправлять до в'язниці і відберуть усі активи, включаючи 1+1. Тому він і терпить все, що відбувається і робить усе, що від нього вимагає влада, натомість задовольняючись тим, що ходить на волі і залишають йому теми для заробітку", - говорить джерело в "Слузі народу".
У повній політичній тиші перебувають і інші олігархи.
Однак це не означає, що вони зникли і їх вплив обнулився.
"Після початку вторгнення виявилося майже повністю зруйноване політико-економічне середовище проживання українських олігархів. Зникла внутрішня політика, на яку вони впливали через свої телеканали та своїх людей у Раді та в органах влади. Величезного удару завдано по фінансовій складовій через руйнування військового часу та великих проблем з експортом після блокування портів, різко посилила свої позиції влада, яка може зараз за бажання розчавити будь-якого великого бізнесмена, і сенс політичної боротьби в Україні зараз – це протистояння між українською владою в особі Зеленського та західними структурами, які намагаються якось взяти. його під контроль і обмежити вплив президента в країні, але Захід робить це вкрай мляво і обережно, бо йде війна і він боїться, що ослаблення Зеленського призведе до послаблення і військових можливостей України. " і " чужого ". І він у ній, скоріш, статист, з перспективою переходу у статус жертви. Проте свій базовий вплив олігархат зберігає. В нього залишилися телеканали, свої люди на різних рівнях. Здебільшого залишилися активи. Під час війни олігархи змушені мовчати і бути максимально лояльними до влади, але як тільки війна закінчиться, можуть знову, використовуючи цю базу, зіграти у свою гру. Союзниками олігархату в цьому можуть стати значна частина української еліти, яка не хоче посилення Зеленського, а також, як це не дивно, Захід, який також зацікавлений у збереженні певного рівня політичної конкуренції в Україні. І критика Венеціанської комісією закону про олігархів у цьому плані є дуже показовою. На Банковій ці ризики розуміють, а тому, напевно, постараються, поки йде війна, закрутити гайки по максимуму, щоб гарантувати собі перемогу на будь-яких виборах після закінчення війни, причому незалежно від того, на яких умовах війна закінчиться", - каже джерело..
Політолог Вадим Карасьов також вважає, що ліквідації олігархів не відбулося, а отже, великий бізнес рано списувати.
"Дехто поскубав, але основні гравці - Ахметов, Коломойський, Пінчук, аграрні бізнесмени залишилися, хоча їхні активи, звичайно, дещо "усохли". Усі вони намагаються не світитися, але коли будуть вибори, активно включаться в гру, якщо вже не в грі, що у принципі проглядається", - каже Карасьов.
Політолог Кость Бондаренко вважає, що великий бізнес повернеться в політику після війни і рішення "Венеціанської комісії" згідно із законом про олігархи буде для них певним сигналом.
"Якщо Венеціанка розкритикує антиолігархічний закон, це буде для великого бізнесу як постріл "Аврори"", - сказав Бондаренко.
