Цікава тенденція останнього часу в західних ЗМІ - публікації про те, що російській владі вигідно продовження війни з суто економічних причин.
Констатуючи той факт, що російська економіка зараз, незважаючи на санкції, перебуває у добрій формі і надії на її швидкий крах ілюзорні, робиться висновок, що це процвітання відбувається не всупереч війні, а завдяки їй. І якщо раптом війна закінчиться, то і процвітання припиниться, оскільки різко скоротяться військові витрати, що підживлюють зростання ВВП. І на російську економіку мало не колапс чекає. А отже, і Путіну припиняти війну невигідно.
Показовою в цьому плані є стаття у французькій газеті Le Monde, де дані тези прописані чітко.
Ці статті нагадують матеріали в західній пресі напередодні російського вторгнення на початку 2022 року. Де розписувалося, як російська армія вмить завоює Україну, що (разом із заявами країн Заходу, що вони безпосередньо у війну не втручатимуться), можливо, зіграло не останню роль у рішенні Путіна.
Не виключено, що й у нинішніх публікацій мета приблизно та сама – спробувати вплинути на Кремль у певному напрямку.
Як ми вже писали, головна стратегія української влади та "партії війни" на Заході (яка, на даний момент, визначає політику провідних західних країн) - нав'язати Росії довгу війну на виснаження, сподіваючись на початок внутрішніх потрясінь у РФ з подальшим її розгромом. Ми також зазначали, що ці надії можуть виявитися помилковими, що матиме згубні наслідки для України.
Але, проте, стратегія поки що саме така.
Ризик для цієї стратегії полягає в тому, що на Заході все голосніше звучать голоси про те, що війну потрібно зупинити якнайшвидше шляхом перемир'я/світу по лінії фронту, щоб не допустити прямого зіткнення НАТО і РФ з подальшою ядерною катастрофою. Також за якнайшвидше закінчення війни виступають і країни "глобального Півдня", повністю ігнорувати думку яких у сучасному світі не можна.
Але цей ризик можна мінімізувати, якщо Росія сама відмовиться від варіанта якнайшвидшого закінчення війни по лінії фронту, позбавивши тим самим аргументів "партію миру" на Заході.
І в останні місяці на цьому напрямі глобальна "партія війни" досягла чималих успіхів. У червні Путін озвучив свій "мирний план", в якому фактично відкинув ідею зупинки війни по лінії фронту, виставивши умовою припинення вогню виведення українських військ із чотирьох областей (заздалегідь неприйнятна для Києва умова). А в серпні почався наступ ЗСУ у Курській області, що ще більше ускладнило будь-які домовленості та посилило позицію Кремля, який тепер заявляє про неможливість переговорів з Україною, що, як ми писали, можливо, і було однією з головних цілей наступу.
І статті на тему "якщо війна закінчиться, то російська економіка обрушиться через скорочення військових витрат" також лягають у канву переконання Кремля у тому, що війну йому продовжувати вигідно.
Але чи це так насправді?
Основних чинників, які забезпечують нині зростання економіки РФ, чотири.
Перший – зростання держвидатків та вливань в економіку, що призводить до зростання споживчих витрат та виробництва товарів, які закуповує держава.
Другий - швидка переорієнтація російського експорту із заходу на країни "глобального Півдня", які, крім того, забезпечують значною мірою й необхідний російській економіці імпорт.
Третій – повернення капіталу, що біжить до Росії, рятуючись від західних санкцій. При тому, що й виводити капітал із РФ зараз особливо нікуди, та й небезпечно. За образним висловом Чичваркіна "Захід поставив паркан між собою та Росією, за який кидає гроші, а назад гроші не випускає".
Четвертий – заняття ніш на внутрішньому ринку, що звільнилися після відходу західних компаній. Частково ці ніші зайняли китайські та інші фірми, але частково і бізнес.
Так, ці фактори заробили через санкції та шок війни.
Проте неправильно робити висновок, що й війна закінчиться, ці чинники зникнуть.
По-перше, санкції, швидше за все, не знімуть і після війни. А якщо раптом знімуть, це буде подвійний успіх для РФ. З одного боку структурна перебудова російської економіки та нові галузі, що виникли в ході її, а також контроль російських підприємців над нішами, що звільнилися, нікуди не зникнуть. Натомість обмеження на експорт до Європи будуть зняті і приплив грошей до країни ще зросте.
По-друге, держвитрати можуть і не зменшитися, якщо на те буде воля влади. Якщо, наприклад, по 200 тисяч рублів платитимуть солдатам, які не воюють в Україні, а вчителям і лікарям. Якщо мільярди рублів витрачатимуться не на бомбардування українських міст, а на облаштування російських міст. Якщо мільйони рублів платитимуть не сім'ям загиблих на війні, а за народження кожної дитини. При цьому припинення війни знизить витрати, що не дають економічну віддачу – наприклад, на виробництво зброї, яка тут же знищується на полі бою, на паливо та інші "витратники" для армії, що діє, і т.д. Тобто витрати, які дають економічний ефект (збільшення зарплат, інвестиції в інфраструктуру та виробництво) залишаться, а витрати, які такий ефект не дають, зменшаться, що знизить інфляційні ризики.
По-третє, що довше йде війна, то сильніше загострюється проблема нестачі робочої сили в. А якщо ще й буде оголошено нову хвилю мобілізації, то вона загостриться багаторазово – частину людей заберуть до армії, частина втече за кордон чи ховатиметься по хатах, щоби не потрапити на фронт. Єдиним вирішенням цієї проблеми під час війни є різке збільшення міграції, що саме собою створює колосальні соціальні та політичні ризики та посилює напругу всередині суспільства. Закінчення війни дозволить ці процеси зупинити і поступово повернути назад.
По-четверте, що довше йде війна, то сильніша залежність Росії від країн "глобального Півдня", насамперед Китаю. При тому, що мають свої інтереси, які далеко не завжди збігаються з російськими. Що й показують нинішні проблеми у банківських розрахунках між Росією та КНР. Крім того, Китай зацікавлений у якнайшвидшому закінченні війни в Україні, щоб зупинити зближення ЄС та США. Тому він просуває свій мирний план, який передбачає закінчення бойових дій лінією фронту. І цьому плану прямо суперечить озвучений Путіним "мирний план" з вимогою відходу українських військ із чотирьох областей. За однією з конспірологічних версій (ніяк, щоправда, не підтверджених) саме з цим і пов'язані (крім американських санкцій) проблеми, що наростають у російсько-китайській торгівлі. Закінчення війни дозволить мінімізувати ризики розриву зв'язків Росії із "глобальним Півднем" через тиск Заходу. І, водночас, дозволить розпочати відновлювати відносини РФ та Заходу.
У цілому закінчення війни дозволить Росії повною мірою скористатися можливостями, які принесли системні зміни в економіці останніх років, при цьому різко знизивши пов'язані з війною ризики.
Тим паче, що війна несе й ризики внутрішньої дестабілізації. Що й показав минулорічний заколот Пригожина, а також нинішні події після настання ЗСУ у Курській області, коли та ж група, яка піарила Пригожина та готувала ґрунт під його заколот, почала розганяти "зраду". При цьому саме група найгучніше за всіх вимагає "війни для переможного кінця". Що логічно, якщо припустити, що мета цієї групи – розгойдати ситуацію в країні з метою зміни влади. І чим довше і чим важче для Росії йтиме війна, тим реальніше досягнення цієї мети.
Припинення війни ризики дестабілізації різко знизить.
Інше питання, що Росії ніхто і не пропонує поки що компромісних варіантів закінчення війни на кшталт зупинки боїв по лінії фронту, а тому війна триватиме незалежно від того, що думають про ці варіанти в Кремлі. Але ситуація може змінитись. І колись простір для компромісів відкриється. І тоді головне, щоб усі сторони, включаючи і Україну, і Росію, ним якнайшвидше скористалися.
